Суд — на межі зсуву

Будівництво нового приміщення Вищого господарського суду стало головним болем для нещодавно обраного керівництва установи. Коштів для завершення робіт немає, і навряд чи вони з’являться в найближчі роки. При цьому навіть консервація робіт суттєво вдарить по бюджету, адже обійдеться, за попередніми оцінками, майже в 95 млн грн. Якщо ж відмовитися від будь-яких робіт — у центрі Києва може статися екологічна катастрофа.

Рішення про необхідність будівництва нового

приміщення збори суддів ВГС ухвалили ще у 2010 р. Можливо, дехто це вважає марним витрачанням коштів, адже нинішня будівля суду є однією з найкращих з-поміж судів країни. Однак, як наголошує новообраний заступник голови ВГС Геннадій Кравчук, потреба в новому  приміщенні дійсно є.

Зокрема, наявна будівля не відповідає вимогам до судових установ, які встановила держава. Фактично приміщення пристосовано для роботи 37 суддів, а їх, за штатним розписом, має бути 110. Кімнати, в яких перебувають працівники апарату, переповнені. До того ж чимало кабінетів не мають вікон на вулицю, внаслідок чого в них не вистачає ні свіжого повітря, ні світла.

«Якби нас перевірили на відповідність санітарним нормам, то могли б закрити суд. Напевне, жодне робоче місце технічного працівника не відповідає санітарним вимогам», — підтверджує складну ситуацію в суді і його очільник Богдан Львов. Єдине, що рятує ВГС за таких умов, — він зовсім не єдина організація в країні, умови роботи в якій далекі від стандартів. А всі, як відомо, не закриють.

До того ж не всі зали судових засідань мають

нарадчі кімнати, а вхід до частини будівлі, де розташовані кабінети суддів, жодним чином не відгороджено від решти приміщення. Тому будь-хто може легко знайти кабінет потрібного законника та спробувати з ним домовитися. Щоправда, цю проб­лему вже певною мірою вирішили, заблокувавши прохід для чужинців.

У 2012 р. під будівництво нового приміщення ВГС було виділено землю в Печерському районі столиці на перетині бульв. Дружби народів і вул. Старонаводницької — неподалік відомого монумента Батьківщини-матері.

Загальна площа ділянки становить 4,5 га, однак зайняти її мав би не лише ВГС. Відповідно до плану будівництва в одному приміщенні з «господарниками» мали намір розмістити Вищий адміністративний суд, який наразі тісниться в одному з приміщень колишнього заводу «Арсенал». Крім цього, у «суддівському кварталі» розташовувалися б два апеляційні суди та Вища кваліфікаційна комісія суддів.

З огляду ж на те що після переїзду на нове місце роботи звільнялися б приміщення, будівництво мало ще вирішити «житлові проблеми» 6—7 судів. Адже Господарський суд м.Києва нині розміщується переважно в аварійних будівлях,

а, приміром, Київський апеляційний господарський суд орендує кабінети в «Нафтогазу», про що повідомляє табличка на його фасаді. Можна лише уявити, з яким настроєм до суду заходять представники підприємств, які судяться із цією компанією. А на подвір’ї Господарського суду Київської області вже кілька разів провалювався асфальт, унаслідок чого було пошкоджено автомобілі.

Загальна вартість нових приміщень, за розрахунками 2012 р., становила 1,46 млрд грн. Навіть у ті часи гроші величезні, а за нинішньої економічної ситуації в країні — фантастичні. Тому не дивно, що фінансування цього масштабного проекту завмерло.

«Наразі в Україні є багато суттєвіших проблем, ніж будівництво нового приміщення суду», — з розумінням ставиться до відсутності фінансування Б.Львов.

Разом з тим роботи вже розпочато, і на них витрачено 23 млн грн., які в разі повного згортання будівництва просто «згорять». Ситуація ускладнюється й тим, що будівництво розташоване під пагорбом, на якому

розміщується старовинний цвинтар. Фактично будь-які опади можуть спричинити сповзан­ня грунту і, як наслідок, екологічну катастрофу в центрі Києва. «Зараз літо, немає дощів і снігу, але взимку пагорб може з’їхати», — попереджає Г.Кравчук. Тому, відклавши вирішення питання щодо будівництва, керівництво ВГС запобігає негативним наслідкам для довкілля.

Для того щоб убезпечити пагорб від сповзання, його слід укріпити двома стінами, а також прокласти дренажну систему. Скільки це кош­туватиме — наразі важко сказати, за розрахунками будівельників,  — до 95 млн грн. У свою чергу ВГС звернувся до одного з державних інститутів задля проведення експертизи вартості робіт. Щоправда, як іронічно відзначає Б.Львов, він теж не відмовляється робити це безкоштовно. Таким чином, хоча роботи зі зведення приміщення фактично припинені, цей проект продовжує з’їдати кошти.

У вищому суді кажуть, що, хоча зведення нового приміщення зараз не на часі, від намірів покращити житлові умови ВГС вони не відмовляються. Проте, вочевидь, у найближчі

роки це питання не вирішать.

Цілком можливо, з часом проект будівництва переглянуть. Можливо, у проекті вдасться знайти надмірності й відмовитися від них, зменшити висоту стелі, пошукати інші шляхи економії. Однак навряд чи це дозволить істотно знизити остаточну вартість. Так, останнім часом тільки метал подорожчав на 40%. Тому з кожним днем початкова вартість будівництва тільки зростатиме.

Та й консервація робіт ударить по бюджету. Б.Львов наголошує, що в такому разі необхідно буде забезпечити хоча б охорону будмайданчика. Інакше розкрадуть увесь метал і виявиться, що гроші витрачалися даремно.

Звичайно, не можна виключати й можливості того, що ділянку буде повернуто у власність міста чи продано на торгах. У такому разі можна лише сподіватися, що новий зведений об’єкт не зіпсує панорами міста, адже ця місцевість практично відразу впадає в очі після переїзду на правий берег Дніпра через міст Патона.

У ВГС тим часом, напевно, як ніколи уважно слідкують за погодою — доки коштів на укріплення схилу не виділено, загроза зсуву з