Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Інформація для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення
Дехто з нас відчуває певний дискомфорт під час контактів з людьми із обмеженими можливостями. Ми ніяковіємо і навіть уникаємо спілкування з ними, боїмося чимось образити, сказати «не те», наразитися на роздратування чи навіть агресивність. Напружує ірраціональне почуття провини за своє відносне здоров’я та благополуччя. Додаються побоювання, що будь-які контакти одразу можуть до чогось зобов’язати, а «якщо я не можу допомагати (матеріально чи діями), то навіщо взагалі спілкуватися»…
В більшості випадків люди із обмеженими фізичними можливостями не так часто звертаються до суду з різних причин: фізична неповносправність та ментальність, правовий нігілізм, зневіра у можливість вирішеня проблеми через суд, архітектурні та інформаційні бар’єри тощо.
Приміщення Савранського районного суду Одеської області є доступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні і користуються допоміжними засобами та пересуваються в кріслі-візку. Маломобільна група населення може скористатись кнопкою виклику з допомогою якої повідомити працівників суду про необхідність отримати послугу і допомогу.
Важливо, якщо в суд звертається особа, що має обмежені фізичні можливості, то потрібно трактувати її в першу чергу як клієнта, який звернувся за послугою, але при цьому необхідно розуміти і володіти деякими особливостями у спілкуванні.
Етика спілкування з людьми із обмеженими фізичними можливостями.
* Толерантність
* Рівноправ’я
* Розуміння
* Шанобливість
* Визнання
* Сприйнятливість
Основні правила:
– Зробити крок на зустріч і спитати – чим можна допомогти.
– Допомога має бути ненав’язливою і не надмірною.
– Вислухайте: що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.
– Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом.
– Майте на увазі, що у неповноправної людини можуть бути проблеми користуватися письмовим приладдям тощо. Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.
Пам’ятайте, інваліди (як і будь-хто) можуть бути різними ― і хорошими, і поганими. Якщо ви наразилися на неадекватну реакцію у відповідь на пропозицію допомоги, це не означає, що так само реагуватимуть інші.
Декілька практичних порад
При спілкуванні з інвалідами на візку. Не чіпайте без дозволу візок, який є частиною особистого простору людини. Спочатку запропонуйте допомогу і дійте лише якщо ваша пропозиція прийнята. Під час розмови влаштуйтесь так, щоб ваші очі були на одному рівні з очима співрозмовника.
При спілкуванні з незрячими та слабозорими.
Не намагайтеся керувати людиною на відстані, просто підійдіть і допоможіть. М’яко спрямовуйте її в необхідному напрямку, описуйте, де знаходитесь, попереджайте про перешкоди чи потенційну небезпеку: східці, калюжі, ями, скляні двері тощо. Пропонуючи сісти, спрямуйте руку незрячого на спинку стільця чи підлокітник. Уникайте жестів ― не забувайте, що вас не бачать. Попереджайте, якщо вам потрібно на певний час відійти.
При спілкуванні з людьми із вадами слуху.
Щоб привернути увагу, помахайте рукою, назвіть на ім’я, легенько торкніть за плече. Дивіться у вічі. Говоріть короткими простими реченнями, чітко вимовляйте слова, не кричіть. Потурбуйтесь, щоб ніщо не заважало людині з вадами слуху бачити ваш вираз обличчя, артикуляцію та жести (яскраве сонце, напівтемрява, їжа, руки, волосся тощо). Це особливо важливо для тих, хто вміє читати по губах. Якщо вас просять повторити, перефразуйте. Не соромтеся перепитати, чи вас зрозуміли. Запитайте, чи не краще буде переписуватися. Якщо людина використовує мову жестів, звертайтесь безпосередньо до співрозмовника, а не до сурдоперекладача. 
При спілкуванні з людьми із затримкою у розвитку. Використовуйте просту мову, висловлюйтесь коротко і за темою, уникайте усталених виразів, мовних штампів, жаргонізмів. Будьте готові повторити декілька разів, сказати іншими словами. Не здавайтеся, якщо вас одразу не зрозуміли. Не применшуйте інтелектуальні можливості таких людей. Переважно це дієздатні громадяни, що мають право підписувати документи і приймати важливі рішення.
При спілкуванні з людьми із психічними розладами. Люди з психічними захворюваннями можуть мати емоційні проблеми або виявляти ніяковість, що ускладнює спілкування, але зазвичай вони не потребують особливого ставлення до себе. У переважній більшості це звичайні люди, хоч і з особливим поглядом на навколишній світ. Не напружуйтесь, не чекайте на прояви агресивності: якщо ви будете дружньо налаштовані, то і вони почуватимуться спокійно. Не говоріть різко, не підвищуйте голос навіть тоді, коли маєте для цього всі підстави.
При спілкуванні з людьми, що мають проблеми мовлення. Не ігноруйте таку людину, не перебивайте її, не виправляйте, не намагайтесь вгадати, що вона хоче сказати. Просто слухайте, будьте терплячими, дайте їй можливість закінчити думку і лише тоді починайте говорити. Дивіться в обличчя. Не намагайтесь прискорити розмову. Якщо спілкування вкрай ускладнене, запитайте, чи не хоче людина спілкуватися іншим чином (писати, друкувати).
При спілкуванні з людьми з гіперкінезами (мивовільні рухи тіла або кінцівок, зазвичай властиві людям із ДЦП або з ушкодженнями спинного мозку). Під час розмови не відволікайтеся на мимовільні рухи вашого співбесідника. Спитайте, чим саме ви могли б допомогти. Допомогу надавайте ненав’язливо, не привертаючи до цього загальної уваги.
_03_03.png)
