Вироком суду засуджено за вчинення ДТП, що спричинило смерть потерпілої

22 травня 2025 року суддя Савранського районного суду Одеської області у відкритому судовому засіданні розглянула кримінальне провадження відносно громадянина Х., який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Так, 19.10.2024 приблизно о 19 годині 20 хвилин, солдат Х., керуючи власним технічно справним автомобілем «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер BA1203EX, перебуваючи поза службою, здійснював рух у темний час доби, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вулиці Миру в селищі Саврань Подільського району Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в протилежних напрямках, зі сторони села Осички у напрямку вулиці Вишневої, з увімкненим ближнім світлом фар і швидкістю 115-120 км/год, чим грубо порушив вимоги пунктів: 12.4.; 12.9. б) «Правил дорожнього руху».

Як місцевому жителю, котрий регулярно їздить цим маршрутом, Х. було достовірно відомо, що неосвітлена ділянка проїзної частини вулиці Миру потребувала від водіїв особливої уваги, оскільки, за відсутності тротуарів, по ній регулярно рухались пішоходи, велосипедисти, інші учасники руху.

Разом з тим, водій Х. вкрай уважним не був, постійно за дорожньою обстановкою та її зміною не стежив, рухаючись з суттєвим перевищенням допустимої в населеному пункті швидкості, своїми діями свідомо створював небезпеку для життя і здоровʼя інших учасників дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоровʼя цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.

У той самий час, по межі проїзної частини вулиці Миру і узбіччя, з боку вулиці Вишневої у напрямку села Осички, у темпі кроку, рухались дві групи пішоходів, а саме: по правій межі проїзної частини, за ходом свого напрямку, рухались Ш. і Д., а по лівій межі проїзної частини, рухались Р., Р., Р. і М.

Оскільки між Ш. і Д., під час руху, відбувалась сварка, до того ж Ш. страждала на психічне захворювання, то і поводилась вона на проїзній частині неадекватно, тобто, то виходила ближче до середини дороги, то поверталась до узбіччя, то зупинялась, то відновлювала рух, штовхалась, шарпала Д. за одяг, голосно кричала на нього.

Отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на правій і лівій межі проїзної частини небезпеки для руху, у вигляді цих пішоходів, котрі рухались назустріч, з обох боків від автомобіля, водій Х. заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, не вжив, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб безпечно проїхати повз пішоходів, для яких може бути створена небезпека, чим порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б); 12.3. Правил, що зобов'язують водія: п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 12.3. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Як наслідок, через грубе нехтування вимогами Правил дорожнього руху, водій Х. позбавив себе можливості своєчасно зреагувати на небезпечну зміну дорожньої обстановки, що виразилось у виході на проїзну частину у місці, де відсутні переходи, пішохода Ш., яка, в районі будинку №191, почала перетинати дорогу у напрямку протилежного узбіччя, а з моменту застосування екстреного гальмування, Х. вже не встиг зупинити керований транспортний засіб і допустив наїзд з гальмуванням, передньою частиною по центру автомобіля «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер ВА1203ЕХ, на пішохода Ш., у смузі свого напрямку руху, під час якого відбулось закидання тіла потерпілої на капот, переднє вітрове скло, дах, з наступним відкиданням і падінням ії на дорожнє покриття.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди Ш., 20.09.1984 року народження, заподіяні тілесні ушкодження, а саме: садна правої половини лоба, обличчя, носа і підборіддя; садна на передній поверхні правого плеча, передпліччя, правої передньої поверхні грудної клітини і живота; закритий поперековий перелом правої плечової кістки зі зміщенням відламків, а також аналогічний закритий перелом кісток лівого передпліччя в верхній її третині; велика скальпована рана темно-рожевого кольору з нерівними зубчатими краями на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки, в порожнині якої мається перелом великогомілкової і малогомілкової кісток зі зміщенням відламків зовні; синець на тильній поверхні лівої стопи; крововилив в потиличній ділянці мʼяких тканин голови; множинні вогнищеві субарахноїдальні крововиливи в лівих тімʼяних і потиличних ділянках; переломи 6,7,8,9,10,11,12 лівих ребер по лівим підмʼязковим лініям зі зміщенням відламків і розривом мʼяких тканин в місцях переломів з крововиливами; переломи 2,3,4,5,6 правих ребер по середньо-ключичній лінії; перелом грудного відділу хребта в проекції 9-10 хребця зі зміщенням верхнього відділу вперед на всю його ширину; розрив грудного відділку аорти; три горизонтально розташованих розриви тканини печінки.

Смерть Ш. настала в результаті травматичного шоку на тлі множинних тілесних ушкоджень, що згідно п. п. 2.1.3. «г», «м», «з», «л», «м», «п» «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений Х. вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, визнав повністю та дав пояснення.

При призначенні міри покарання для обвинуваченого Х. суд врахував наступне:

- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік;

- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття);

- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу частини 5 статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом у тверезому стані;

- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину): необережну форму вини, незворотність наслідків, які були спричинені цим діянням (смерть потерпілої);

- особу обвинуваченого, який визнав свою вину; щиро розкаявся, має постійне місце проживання, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, має на утриманні дитину-інваліда, відповідно до інформації Шостого відділу Подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області № 613253 від 01.11.2024 вбачається, що Х. зарекомендував себе із задовільного боку, але інколи потребував контролю з боку керівництва; на обліку у лікаря – психіатра та лікаря - нарколога КНП "Савранської лікарні" не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому Х., суд врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, є неумисним тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, внаслідок якого спричинено смерть потерпілої Ш.

При визначенні виду та міри покарання по вказаному кримінальному провадженню, суд врахував всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження.

За результатами повного та всебічного судового розгляду суддя постановив вирок, яким Х. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України Х. від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Прес-служба суду